В останні роки і функціонери, і біатлонні вболівальники України часто говорять про зміну поколінь в основній команді. При цьому, найчастіше мають на увазі жіночу збірну. Але і у чоловіків з приходом Юрая Санітри все частіше почали з’являтися нові обличчя. Один з таких потенційних новобранців — харків’янин Юрій Ситник, який все ще перебуває в юніорському віці, але вже провів збір у Буковелі разом з провідними біатлоністами України.

Юра, чи міг ти припускати, що підготовку до нового сезону почнеш з основною командою?

Я взагалі не чекав, що потраплю в команду «Б», а вже тим більше, що буду тренуватися з основою. Я знав, що стовідсотково буду в юніорській команді, готувався тренуватися з ними, а тут вийшло все по-іншому. Але головне, що я маю зарплату, що є фінансування, тому що до цього було важко, скільки років вже тренувався без зарплати … Звичайно, коли дізнався, що я в команді «Б», одразу не повірив. Подзвонив одному тренеру, другому, через якийсь час ще раз подзвонив (сміється). Ну, мені сказали, так, ти в команді.

Як прийняли в основній команді, чи вдалося знайти спільну мову з тренерами?

У команді поставилися, як до молодого спортсмена (сміється). Насправді, дуже дружна команда, веселі хлопці, все на позитиві. Є за ким тягнутися, дивишся на них, і просто тягне до цих хороших людей. З Юраєм багато не спілкувалися, але по першому збору можу сказати, що мені сподобалося з ним тренуватися. Завдання ставить чітко, ясно, при цьому підтримується позитивна атмосфера. Постійно жартуємо на тренуваннях, за столом.
 
Наскільки важко зараз даються навантаження, які пропонує тренерський штаб?

Так, мені поки що моментами важкувато. Ось було у нас лижоролерне тренування в Буковелі, і мені сказали тренуватися в певному пульсі. Я намагаюся його тримати, але дивлюся, що починаю відставати від хлопців, не можу їх наздогнати. Довелося на якийсь час зійти з дистанції.

Тренери підтримали в цій ситуації?

Так, всі нормально до цього поставилися. Вони ж самі сказали мені, яку роботу треба робити, я її виконував. Вище голови поки що не хочу стрибати, тому що взимку це може вилізти боком (сміється).

Відчуваєш в собі прогрес після минулого сезону?

Так, за минулий сезон мені вдалося підтягнути стрільбу, з’явилася впевненість, якої раніше не було. Я переживав постійно, намагався щось міняти, тому що мене це не влаштовувало. Були постійні промахи, в якийсь момент навіть став боятися стріляти.

Де тренуєшся в період між зборами?

Тренуюся я в Харкові, тому що там вчуся. Як такої бази у нас немає, тільки взимку можна нормально тренуватися, коли є сніг. Ну, а влітку доводиться кататися на лижоролерах по велодоріжці.

Наступний сезон останній для тебе в юніорській категорії, якісь особливі цілі перед собою ставиш?

Так як я вже тренуюся з основною командою, хотілося б показувати відповідні результати. Головною метою для себе вважаю вдалий виступ на юніорському чемпіонаті світу, хочу показати там хороший результат.

Як ти опинився в біатлоні, адже ти родом з Дніпропетровської області?

Так, до 8 класу я навчався у звичайній школі, а потім мій старший брат Віталій Ситник сказав, що досить тут сидіти, давай, щось міняти. Ну і відправив мене в спортучилище в Харків. А брат мій — паралімпієць, брав участь у трьох Паралімпіадах, тому у мене було на кого рівнятися, він дуже допомагав мені інвентарем, порадами. Ось, можна сказати, завдяки йому я зараз тут.

Бесіду вів Максим Чеберяка
Джерело: biathlon.com.ua