Минулий сезон для української біатлоністки Юлії Джими почався на мажорній ноті. Після перемоги в індивідуальній гонці на першому етапі Кубка світу в Поклюці спортсменка вперше в кар’єрі очолила загальний залік, проте в подальшому проблеми зі здоров’ям не дозволили киянці продовжити успіх.

Фото — НОК України

На чемпіонаті світу в шведському Естерсунді Джима виступала з болем у спині, проте разом з командою завоювала бронзові нагороди естафетної гонки. Наприкінці сезону президент федерації біатлону Володимир Бринзак заявляв, що наступний сезон Джима може зовсім пропустити, однак пізніше з’явилася інформація, що спортсменка все ж приступить до тренуван бльижче до середини літа.

Після церемонії нагородження кращих спортсменів України за підсумками грудня-2018 та березня-2019 біатлоністка поділилася з XSPORT емоціями від визнання НОК, розповіла про проблеми зі здоров’ям, а також поділилася планами на літнє міжсезоння:

Про нагороду найкращої спортсменки грудня-2019:

Так, нагорода важка і довгоочікувана (сміється). Так вийшло, що коли я потрапила в команду, довгий час особистих результатів у мене не було, а тільки командні. А коли ти бачиш, як дівчата з року в рік, з місяця в місяць, отримують такі нагороди, мене весь час це мотивувало рости вгору. Зараз я вже вдруге отримую подібну нагороду, чому дуже рада.

Про хвилювання під час нагородження:

Якщо чесно, хвилююся кожен раз, як перший. Тому що наскільки важить ця нагорода — настільки важко було її здобути.

Про підготовку до наступного сезону:

Я вже говорила, що мені треба час, щоб залагодити все зі здоров’ям. Я розумію, що мене багато хто критикує, всім не подобаються мої результати в цьому сезоні, і, повірте, мені вони теж не подобаються. Чекала я кращого, відчувала себе також набагато краще, але показати на гонках цього не могла, тому що були серйозні проблеми зі спиною. А опорно-руховий апарат в біатлоні — це все. Наскільки б ти функціонально не був готовий, все одно максимум видати дуже важко. А у мене дійшло до того, що по приїзду в Київ мені навіть ногами було боляче рухатися. Зараз я вирішую цю проблему, вже місяць проходжу реабілітацію, але швидко це не вийде. Сподіваюся, скоро все буде в порядку.

Про терміни відновлення:

Подивимося, як воно все пройде, і наскільки швидко я зможу включитися в роботу. Якщо раніше я ще тягнула на своїй мотивації, внутрішньому резерві, то зараз я розумію, що вже край, і поки я все не приведу в норму, за високі результати боротися не зможу. А по-іншому мені не цікаво.

Про подальшу мотивації:

Для спортсмена немає межі медалей. Кожен раз ти хочеш виграти щось нове. Медалі адже змінюються, змінюються стрічки, місце проведення чемпіонатів. Та й в квартирі у мене ще багато вільних поличок, тому треба їх заповнювати (сміється).

Про те, в якій групі готується до сезону:

Цього ще не вирішили. Якщо чесно, я зараз більше на медицині сфокусована, ніж на спорті, тому трохи відійшла від цих подій. Я не звертаю сильно увагу на те, з якої з групою готуюся. Усе одно команда одна, і готуєшся ти виступати за збірну України. І яка різниця, де й з ким. Кожному спортсменові комфортніше в тому чи іншому суспільстві, але все без винятку хочуть результату. Всі ми прагнемо і до командних медалей, і до особистих. А підготовка у кожного своя, і це нормально. Ті ж самі боксери, тенісисти, вони ж самі по собі готуються, у кожного свій тренер, кому з ким комфортніше працювати. Я думаю, головна запорука успіху — щоб було комфортно працювати. Тому про групи я зараз не думаю.

Про те, чи скучила за тренуваннями:

Якщо чесно скучила, думки такі відвідують, але потім ти думаєш, а може ще поки рано (сміється). Тому щоб не зробити гірше, потрібно трохи пригальмувати в цьому плані. Фізичних навантажень особливо не роблю, але намагаюся себе тримати у формі.