Попри те, що ситуація з коронавірусом у світі нестабільна, національна збірна продовжує підготовку до зимового сезону під керівництвом словацького наставника Юрая Санітри. Щоправда, про закордонні збори нашим спортсменам лише залишається мріяти, адже три навчально-тренувальних збори вже проведено у с. Яворів, що у Львівській області, і четвертий збір також запланований там. Як це позначиться в майбутньому на результатах – ще побачимо, а поки biathlon.com.ua вдалося поспілкуватися із Тарасом Лесюком, який розповів про підготовку до сезону 2020/2021, припустив, як проходитимуть змагання, а також згадав про те, що саме завадило показати йому високий результат у минулому сезоні.

— Тарасе, розкажи про враження від перших зборів. На чому акцентували увагу?

 Протягом всього літа ми виконували різну роботу. Перший збір був об’ємний, тренування були довшими, виконувалось багато роботи на витривалість. Одночасно ми здійснювали багато силової роботи. Цією фізичною діяльністю займаємось і по сьогоднішній день. У цьому році ми на неї акцентуємо більше уваги, намагаємося ще більше працювати у спортивному залі, особливо з максимальною вагою.

На кожному зборі ми виконуємо іншу роботу. Якщо перший збір був об’ємний, то на наступному зборі ми плавно переходили на швидкісну роботу. Щодо третього збору, то він був швидкісний: ми розвивали швидкість. Кожен навчально-тренувальний збір відрізняється від попереднього, оскільки ми виконуємо різну роботу, яка не повторюється. У нас немає одноманітних тренувань.

— Особисто для тебе, який збір видався найважчим?

 Мабуть, останній, третій.

— Порівнюючи збори і навантаження в минулих роках, що ви не можете виконувати на зборах в Яворові?

 Насправді, в Яворові ми можемо виконувати будь-яку роботу. Там досить хороші умови, навіть незважаючи на те, що там немає лижоролерної траси. Попри це, там є чудове покриття на дорозі, де ми проводимо тренування. Сказати, що ми в чомусь обділені? Ні. Зал хороший, є стрільбище, траса, гори, різні туристичні маршрути. Єдине чого так не вистачає – це басейну. Але і це питання вирішується, адже вже заплановане його спорудження, і в перспективі він з’явиться.

— Наступний збір знову в Яворові. Чи є мінімальні шанси, що ви поїдете хоча б на один закордонний збір? Можливо вже є якийсь план?

 Насправді, цією інформацією я не володію. Моя справа тренуватися і робити свою роботу. Звичайно, ми плануємо виїхати за кордон, адже закордонні збори були заплановані із самого початку літа,  але ми не мали можливості поїхати у зв’язку із пандемією. Щойно з’явиться можливість ми одразу переїдемо на нові траси, нові стадіони.

— Як гадаєш, якщо все ж таки не вдасться виїхати на закордонний збір, як це вплине на результати в майбутньому сезоні, за умови, якщо ніякі етапи не будуть відміняти. Чого не вистачатиме у підготовці?

 Поки що, зі сторони спортсмена, я не відчуваю, що в чомусь обділений.  Я не відчуваю, що наша підготовка в якомусь напрямку дає збій, навіть незважаючи на те, що ми провели тут, в Україні, вже три збори, і четвертий збір також пройде тут (прим. Четвертий збір розпочнеться 1 вересня і триватиме до 20 вересня у с. Яврорів, що у Львівській обл.).

Попри це, нам потрібні закордонні збори, особливо постояти на снігу, згадати ці відчуття, щоб легше було входити в сезон. Але тренерський штаб тримає все на контролі і оцінює всю роботу яку ми виконуємо: що ми можемо зробити, а що ні; чи підходить нам локація, чи навпаки, потрібно змінити місце перебування.

— Тарасе, твоя думка: яким буде сезон з огляду на те, що відбувається у світі?

 Безперечно, наступний сезон буде цікавий. Можливо, не такий видовищний, адже, на мою думку, може бути обмежена кількість глядачів, і більшість уболівальників буде переглядати гонки вдома, перед екранами телевізорів. На жаль, у світі немає ніякої стабільності, тому точно не можу сказати, що очікувати від зимового сезону 2020/2021, і в якому форматі він відбудеться. В будь-якому випадку він буде цікавий, змагання будуть проводити. Сподіваюсь, усе буде добре.

— Ти вже виступав на етапах Кубка світу. Тобі є з чим порівняти атмосферу на змаганнях. Особисто для тебе, легше біжиться  у присутності фанатів, коли шумно, чи коли мінімальна кількість вболівальників і тебе нічого не відволікає?

 Якщо порівнювати Кубок IBU і Кубок світу, то на змаганнях Кубка IBU спокійніше. Але все ж таки це біатлон! Хочеться, щоб було багато уболівальників, адже це зовсім інша атмосфера. Надзвичайно приємно, коли тебе підбадьорюють. З уболівальниками набагато веселіше. Без уболівальників біатлон не той, не так цікаво виходити на старт, адже гонка стає схожою на звичайне тренування, не більше.

— У минулому сезоні в багатьох  гонках якраз невдала стрільба забирала в тебе можливість поборотися за призи на Кубку IBU. Проблема в психології чи в технічних моментах?

 У проблемах зі стрільбою окреме місце відіграє психологія, але стрільба не вдавалась і через те, що я не був у своїх фізичних кондиціях. Я був незадоволений своїм фізичним станом від якого також багато чого залежить у стрільбі. Звичайно, потрібно вміти переключатися, адже фізичний стан ні в якому разі не повинен впливати на стрільбу, я це чудово розумію і над цим працюю.
Для мене важливо, щоб мій функціональний стан був високого рівня, адже його не так легко відновити, втримати, і найголовніше – вдосконалити, як, для прикладу, психологічні чи технічні моменти у стрільбі. Стрільба – це важливий і одночасно складний момент, з яким, я думаю, мені вийде впоратись.

— Повернемось до літньої підготовки. Наскільки я розумію, контрольні старти  на останньому зборі  –  це перші змагання, хоч і в тренувальному режимі, за останні пів року. Ці старти – це інформація для роздумів для тренерів чи змагальна практика для вас?

 У першу чергу, це інформація для тренерів. А для нас, спортсменів, це можливість відчути змагальний ритм, адже була довга перерва без змагань, і потрібно не забути ті емоції, які ми переживаємо під час гонки. Тому тренерський штаб влаштував для нас такі контрольні тренування, щоб ми змогли виконати комплексну роботу у режимі гонки, а також знову відчути змагальний ритм та суперництво.

— Вдалося?

— Так! (посміхається)

— Які враження в тебе залишились від них? На що в подальшій підготовці звернеш увагу?

 На цих тренуваннях мені не сподобалась моя стрільба. Переді мною стояло завдання: рівно пройти трасу, в плані швидкості, і впоратися зі стрільбою. В принципі, в функціональному плані я впорався. Не скажу, що у мене була висока швидкість, адже контрольне тренування було вже наприкінці збору, і організм був виснажений: як фізично, так психологічно, але мені вдалося продемонстрував непогану швидкість. А ось зі стрільбою потрібно було впоратися краще. Цей момент потрібно вдосконалювати.

— Наступні старти – Чемпіонат України в Чернігові?

 Якщо тренерський штаб скаже, що нам потрібно їхати на Чемпіонат України, то звичайно що ми поїдемо.

— Цього року спортсмени мали як ніколи багато часу для відпочинку.  Як ти провів цей час?

 Більшість часу на карантині я провів у Буковелі разом із Дімою Підручним, де ми зробили хорошу закатку на лижах, адже мали чудові умови для цього, гріх було не скористатися ними. Після Буковеля я весь час проводив вдома, зі сім’єю. Нікуди не вдалося виїхати відпочити, тому весь карантин провів разом із рідними.

— Підготовку до сезону ви розпочали з жіночою збірною. Чи вплинула присутність дівчат на атмосферу в команді ?

Ні, все було дуже дисципліновано. Кожен спортсмен дотримувався порядку, все було чітко, ніхто не запізнювався на тренування, і присутність дівчат, як на мене, не вплинула на атмосферу у команді.

— Тарасе, як це – святкувати день народження на зборах у великій компанії? Чи є у вас традиції пов’язані зі святкуванням дня народження? (прим. 21 серпня Тарас Лесюк святкував свій День народження)

 Коли ти святкуєш день народження на зборі, в команді, – це завжди весело і завжди дуже багато привітань! Особливих традицій немає. Зазвичай, у вихідний день, або ввечері перед вихідним днем, ми проводимо невелике святкування.
За свою спортивну кар’єру я майже кожен рік зустрічаю свій День народження у команді. Скажу, що це досить приємно, адже збирається хороший колектив!

Наприкінці нашої розмови Тарас відповів на декілька бліц-запитань:

— Хто в команді найкраще вміє підбадьорити після невдалої гонки?

— Капітан (прим. Дмитро Підручний).

—  У кого з чоловічої команди найбільше фанаток?

—  У того, хто не має другої половинки, а таких уже небагато (посміхається)!

— Хто в команді найкраще співає?

— Усі непогано співають, але капітан виділяється, він на рівень вище!

— У кого найкраще почуття гумору?

— У Богдана Цимбала.

— З ким в команді не варто сперечатись?

— З Артемом Примою (сміється).

— За свою спортивну кар’єру я ніколи не…

— Я ніколи не вживав наркотики.