Кар’єру біатлоністки Ольга Абрамова розпочинала в Росії, але ось уже сім років виступає за команду України. Спортсменка розповіла Sports.ru про мотивацію, підготовку до стартів, треш-струм та інші цікаві подробиці з життя професійного біатлоніста.

— Що робить біатлоніст ввечері напередодні гонки?

— Як правило, після вечері — збори, можливий масаж. Я часто ввечері перед гонкою або дивлюся фільми, серіали, влоги, інтерв’ю, або читаю книги, статті. Щось, щоб було цікаве й захоплююче. Паралельно з цим можу в’язати. І, звичайно, завжди — спілкування з коханою людиною.

— Припустимо, в спринті вдалося посісти високе місце, і завтра гонка переслідування. Як минає ніч? Чи є ейфорія від вдалого виступу?

— Буває по-різному. І таке бувало. Усе залежить від того, наскільки виклався: можеш спати без задніх ніг і думок, а може трапитися так, що від втоми сну немає ні в одному оці.

— Якщо перед гонкою погано спалося, важко потім бігти? Або є якісь способи привести себе в тонус?

— Звичайно, це недовідновлення, але вибору немає — треба показувати максимум з того, що є. При цьому, якщо вдень є час, то я завжди сплю, практично до виїзду на стадіон.

— Як проходить ранок в день гонки? Як ти налаштовуєшся?

— Якщо чесно, це секрет. Залежно від того, коли гонка — вранці, вдень або ввечері. Як правило, я повинна добре виспатися. Якщо гонки після обіду, то має бути легка розминка, перед цим хороший і правильний сніданок. Обов’язково музика під настрій або, якщо є час, — кіно, серіал. Все по ситуації.

— У деяких видах спорту популярний треш-струм, коли атлети словесно намагаються вибити з колії опонента. Чи є таке в біатлоні?

— Я думаю, такі моменти є, але це вже залежить від людини, хто як сприймає. Особисто мені все одно, я надягаю навушники — музику голосніше і погнали.

— Які думки витають в голові в останні секунди перед стартовим пострілом?

— Перед стартом зазвичай не метелики в животі, а зуб на зуб не потрапляє. Думок ніяких, ти повністю занурений в процес.

— Згадай свій перший старт на Кубку світу, чи був мандраж?

— Мандраж був і ще який, він і зараз є, просто з досвідом ти починаєш краще керувати емоціями.

— Чи є на трасі «дідівщина»? Лідери кричать дебютантам: «Лижню!»?

— Це нормально, коли тебе наздоганяють і кричать, ти повинен поступитися, і не важливо, хто це — дебютант або старожил. Єдине, звичайно, за 100 метрів до фінішу хоч закричить — лижнею не поступаються.

— А чи є на трасі спортивна солідарність? Якщо ти комусь зламаєш палицю, то для тебе гонка йде в звичному темпі чи ти дочекаєшся суперника? Може, зовсім все обмежиться вибаченнями після фінішу?

— Це все по ситуації. У моїй практиці було, що мене завалювали, і я ламала приклад, але ніхто не вибачався. При цьому ми бачимо з ефірів, що були випадки, коли і палиці давали, і вибачалися, але чекати точно ніхто нікого не буде, це спорт.

— Про що думаєш на трасі? Прокручуєш в голові кожен спуск, підйом, поворот?

— Як правило, саме проходження дистанції ти прокручуєш і розкладаєш в голові до гонки, а вже в процесі концентрація 100% повинна бути на собі й своїх відчуттях. Само собою, голова повинна міркувати по ситуації, тому що і стан траси змінюється (розбивається, утворюється лід), і сніг може піти, тому думати і тримати фокус потрібно під час всієї гонки.

— Чи правда, що контактні гонки бігти простіше?

— Мені здається кому як. Знову ж залежить від фізичного й психічного стану в цей момент.

— Буває таке, що форма йде на спад і на останніх колах хочеться все кинути і зійти з дистанції? Як ти себе мотивуєш?

— Зійти думок ніколи немає. Так вже мене привчили тренери, що схід — це остання справа. Помри, але до фінішу добіжи.

— Ти ж до гонки не відчуваєш, що не пробіжиш її на одному рівні? Це розумієш вже на дистанції?

— Так чому, останні сезони я і бігала в такому стані, так що прекрасно це знаю, коли стартуєш, а перед очима вже фіолетово. Тобі кричать: «Давай додавай!», а у тебе повний газ, і ти думаєш з чистою стрільбою не про перемогу, а про те, як просто доїхати до фінішу. Це все залежить від підготовки і стану здоров’я. Кожна гонка — це максимум вичавки з себе, не залежно від того, в якій ти формі. Ти стартуєш і видаєш завжди по максимуму, на знос, на виворіт.

— На трасі легше тікати чи наздоганяти?

— Нам потрібно завжди йти своїм темпом. Наздоганяти або тікати це вже фінішне коло, інакше наздоганяючи або тікаючи, можна «наїстися» до стрільби.

— Про що ти думаєш на стрільбищі? Чи важливо почати стрільбу першою в контактній гонці?

— Думаю тільки про себе і свої дії, — ось це запорука успіху в будь-яких перегонах.

— Який етап в естафеті найскладніший?

— Естафета — найважча гонка в психологічному плані, так як на тобі відповідальність перед усією командою. Я не бігаю ні перший ні останній етапи, тільки другий і третій. Хоча на Кубку IBU пару раз виходила на першому. Мені здається, що простіше бігти перший етап. Як правило, всі біжать більш-менш рівно і працюють спокійніше, а ось на четвертому етапі вже пан або пропав.

— Що відбувається в голові біатлоніста, коли він вибиває чотири з чотирьох, а потім «зависає» перед останнім пострілом?

— Чого тільки немає в голові в ці секунди. Стільки проноситься всього. Думаєш: «Тільки б не на коло» або «Блііін, якщо коло». А може бути все спокійно: вдих-видих.

— Чи допомагає крик уболівальників з трибун, коли вони радіють потраплянням і видихають після промахів?

— Усе залежить від уміння піти в себе. Іноді настільки йдеш в себе, що нічого не чуєш, але, звичайно, коли все виходить і тебе женуть трибуни — це кайф!

— Копаєшся в собі після невдалих гонок? Зверталася до психологів?

— Дуже! Я максималіст і часто вимагаю більше, ніж потрібно. Після поганих гонок допомагає аналіз і розбір з тренером, іноді з боку видно краще. Я сама психолог за освітою. Перша вища в мене педагог-психолог, але при цьому я щільно працюю з психологом, і мені це дуже допомагає, адже стрільба — психологія чистої води.

— Коли біжиш до фінішу й претендуєш на призи, чи є думки: «Тільки б не впасти», «Тільки б дотерпіти»?

— Звичайно, є таке. У моїй кар’єрі стільки всього було: і падала, і гвинтівку ламала, і не туди їхала, і накривало … Але все одно в процесі максимально мотивуєш себе, що все буде добре, я сильна!