У біатлонному сезоні лише на перший погляд – повна тиша. Насправді це – гарячий період підготовчої роботи, що зазвичай проходить повз увагу пересічного вболівальника. Але і зараз є новини, оминути які складно. Одним з н’юзмейкерів міжсезоння стала капітан жіночої збірної України Олена Підгрушна, яка вперше з початку кар’єри розпочала підготовку до сезону за індивідуальним графіком. Саме з питань, пов’язаних з особистим тренером, ми і почали розмову про перебіг літнього етапу підготовки.

— Лєно, цього року новини з приводу твоєї підготовки були схожі на трилер: спершу – що ти готуєшся з командою, потім чутки «відправляли» до Уроша Велепеця, зрештою виявилось, що до сезону тебе готує Олександр Кравченко. Як насправді розвивалась ситуація?

— Дійсно, було бажання готуватись з Урошем. І ми про це говорили і з Володимиром Михайловичем Бринзаком, і з Юраєм Санітрою. Переговори тривали протягом весни, але через ситуацію з коронавірусом та з невизначеністю щодо можливості виїзду за кордон, від такого варіанту довелось відмовитись. Але в результаті з’явилась можливість попрацювати з Олександром Володимировичем Кравченком.

— Чи важко було знайти розуміння такого кроку з боку Федерації? Адже Володимир Бринзак наприкінці минулого сезону висловлювався за те, щоб спортсмени готувались разом…

— Так, але для деяких спортсменів просто необхідний індивідуальний підхід, індивідуальна робота. Я протягом п’ятнадцяти років постійно готувалась з командою. Але зараз попросила, щоб мені надали можливість готуватись окремо. Просто хочу спробувати ще такий варіант. Адже раніше мені щось підходило в загальній методиці тренерів, щось не дуже. А тим більше, з урахуванням того, що останніми роками ми готуємось разом з молодими дівчатами, підготовка певною мірою підлаштовувалась під них, і мені не підходила та чи інша робота. З іншого боку, команда також не може працювати, підлаштовуючись під мене одну. Тому на моє бажання і Володимир Михайлович, і Юрай відреагували позитивно і «відпустили мене у вільне плавання». (Сміється)

— Ти якось перетинаєшся з рештою команди, чи наразі підготовка йде суто індивідуально?

— Ні, сам план підготовки в мене індивідуальний повністю. Але ж ми звичайно перетинаємось, тому що зараз всі працюємо в Сянках. Ми з Олександром Володимировичем закінчили там вже два збори, як і Команда А. Так само там працює і Команда Б, яка свій другий збір завершить за кілька днів. І, по суті, більшу частину збору ми знаходимось всі разом. Тому старший тренер Юрай Санітра може бачити всіх спортсменів – і основної збірної, включаючи мене і Юлю Джиму, і Команду Б. Також тренери активно спілкуються між собою, отже старший тренер наразі має повну інформацію про наш стан і хід підготовки.

І навіть коли з’явиться можливість виїжджати за кордон, ми все рівно будемо з Олександром Володимировичем підлаштовувати свій графік під Команду А, тому що там і робота з лікарем і масажистом, і хотілося б, щоб Юрай Санітра також постійно бачив – в якому я стані, і розумів, як на мене розраховувати взимку.

— Для тебе це вперше – коли з початку передсезонної підготовки ти займаєшся з особистим тренером. Налаштовуватись на роботу складніше, ніж з командою?

— Ну, по-перше, ми дійсно більшу частину часу знаходимось поруч з іншими дівчатами. По-друге, жодних проблем за налаштуванням на роботу немає, тому що працювати зараз класно, цікаво. Олександр Кравченко тривалий час працював з молоддю, юніорами і, відповідно, шукав багато різних варіантів підходу до спортсменів: методики підготовки, корекції… І зараз в мене є увесь арсенал його знань, які я можу використовувати. Ну і він, в свою чергу, отримує задоволення, працюючи зі спортсменкою, яка вже багато чого знає і може діяти в тандемі. Ми багато спілкуємось, коментуємо всю роботу – чому щось відбувається так, а не інакше. Можу сказати, що відчуваю позитивні зміни від нашої співпраці.

— Ти проходиш якісь тестування? Чи як взагалі контролюєш свій стан, порівнюєш його з минулорічними показниками на цей період підготовки?

— В першу чергу, це, звісно, кардіограма. Хоча мій міокардит не був помітний на кардіограмі. Тим не менш, цього року я регулярно перевіряю свій стан і лікар задоволений – говорить: зараз це – інша Лєна, ніж була минулого року. (Сміється) Так само вже проходили всією командою тестування в Конча-Заспі, і там все теж було нормально. Минулого року я такі тести не проходила, тому що після лікування тих навантажень ще не можна було отримувати. Але якщо порівнювати з аналогічними тестами дворічної давнини, теж є позитивні зміни.

— Питання напівжартома. Цієї весни через карантин чимало людей зіткнулись з проблемою зайвої ваги. Як з цим у спортсменів?

— Особисто в мене ніяких проблем з вагою не було, тому що я під кінець сезону сильно схудла. Та і в мене «бойова» вага протягом року «гуляє» в межах 7-8 кілограмів. Під час підготовки набирається м’язева маса, а взимку все це поступово сходить на нуль. Відповідно, це для мене не є проблемою, але все рівно за період карантину я багато не набрала. І лише коли почались тренування, почала збільшуватись м’язева маса, додалось пару кілограмів. Але зараз моя вага менша, ніж минулого року на цей час.

— Ти вже сказала, що працюєте ви лише в Сянках. Перспективи закордонних зборів поки що не проглядаються? Адже висота українських баз підготовки навряд чи дасть змогу повноцінно підготуватись до зимового сезону…

— Поки що ми ніяких перспектив не знаємо. Звісно очікуємо, звісно сподіваємось. Але наступний збір також заплановано в Сянках. А надалі поки що жодних планів, тому що кожна країна щотижня приймає нове рішення з приводу можливості заїхати на її територію, в залежності від епідеміологічної ситуації. Ну і ми, відповідно, залежні від ситуації, на яку ніяк вплинути не можемо.

Власне, можна тренуватись і тут, але для повного щастя не вистачає ще пару кілометрів лижеролерної траси, щоб зробити повноцінне коло. Тоді б можна було два-три збори проводити тут, навіть в роки, коли проблем із виїздом за кордон не буде. А наразі доводиться тренуватись просто на трасі. Місцеві жителі ставляться до нас дуже обережно, на дорозі поводяться акуратно, але це, все ж, небезпека.

— Цього року немає «орієнтиру» у вигляді літнього чемпіонату світу. Наскільки це є проблемою?

— Абсолютно не проблема. Якщо згадувати минулорічні літні чемпіонати світу, дуже рідко там з’являлись представники основи провідних біатлонних країн. І особисто я не чула, щоб хтось був надто розчарований з приводу відміни літнього чемпіонату світу цього року. А щодо контролю підготовки, то ми будемо проводити контрольні тренування. І вже наступного місяця таке тренування буде за участю усіх спортсменів – команд А та Б і тих, хто тренується індивідуально.

— Загалом навіть формат зимового сезону наразі не можна назвати визначеним. Чи, можливо, вас вже налаштовують на те – яким буде сезон?

— Так, дійсно абсолютно немає ніякої визначеності. Нам на email надходять повідомлення і від IBU, і від виробників лиж, зокрема мені надходило від компанії FISCHER. І я так розумію, що вони також готуються до різних варіантів розвитку подій. Починаючи від того, що сезону може зовсім не бути до того, що він відбудеться в звичайному графіку, або пройде в режимі часткового проведення змагань. Але прямо зараз ніхто не може передбачити, як буде розвиватись ситуація з коронавірусом за півроку і яким буде зимовий сезон.

— Ну а за цими карантинними та тренувальними справами вдалось відпочити влітку?

— Нині я на морі! (Сміється) Отже, сьогодні відпочиваю. Але щодо відпочинку, то за багато років в спорті організм вже сформував свій графік, згідно якого відпочинок – це місяць після сезону. Приїжджаєш додому, йде зниження навантажень, відпочиваєш, зустрічі з рідними та друзями… А далі – робота. І я навіть не пам’ятаю, щоб колись їздила на відпочинок посеред літа. Звісно, є тренувальні збори на морі, але це також окрема робота, направлена на підтримку фізичної форми та відновлювальні процеси. Так і зараз: завершили повноцінній збір в Сянках, потім пару днів відпочинку, і надалі я тут також буду продовжувати тренування.

Джерело: biathlon.com.ua
Розмовляв Євген Тарасенко