Перемога Дмитра Підручного в гонці переслідування на чемпіонаті світу в Естерсунді стала кульмінацією нинішнього біатлонного сезону. На цю тему ми вже опублікували чимало різних інтерв’ю. Нещодавно з чемпіоном поспілкувалися журналісти olimparena.com.ua. Пропонуємо до вашої уваги й цю розмову.

 

Золота медаль чемпіонату світу – мрія будь-якого спортсмена. Чи сподівалися ви на неї, вирушаючи до Естерсунда?

— Звичайно, я не розраховував саме на «золото». Але підсвідомо розумів, що можу завоювати нагороду. Я все зробив для того, аби її здобути. І на чемпіонаті все зійшлося: і здоров’я не підвело, і фізичний стан був хороший, і стрільба стабілізувалася, – те, чого не було ані на чемпіонаті Європи, ані на етапах Кубка світу. У спринті я показав, що маю шанси на медаль, але буквально трохи не вистачило. В персьюті мені трохи пощастило, суперники дали шанс виграти. І я ним скористався!

Коли не вистачило 0,3 сек. у спринті і ви віддали всі сили боротьбі, як налаштувалися на наступну гонку?
— Спочатку було прикро, що програв дріб’язок. Але я поступився медаллю в боротьбі. Потім усвідомив, що змагався з найсильнішими спортсменами у світі і довів, що можу з ними боротися на рівних. Звісно, складно було налаштовуватися на персьют – і емоційно, і психологічно. Я знав, що четверта позиція дає мені великі шанси на те, аби знову поборотися за медаль, така можливість нечасто з’являється.

В який момент ви зрозуміли, що здобудете перемогу?
— На останньому спуску, коли побачив, що Бьо близько не під’їхав.

Чемпіонат світу і Олімпійські ігри – найважливіші змагання для спортсмена. Торік у Пхьончхані ви не змогли показати високі результати. Порівнюючи свою форму перед Іграми-2018 і нинішнім чемпіонатом світу, чи можете сказати, що зараз були готові набагато краще?

— Так. Тоді я, на жаль, був не у формі. Ми занадто багато стартували, було чимало зайвих переїздів, що призводило до того, що ми не встигали відновлюватися. Нині ж ми підійшли більш раціонально до кількості стартів.

Раніше ви казали, що вам не вистачає стабільності у стрільбі. Зараз досягли її?

— Так, вийшов на більш стабільний рівень. Були і в цьому сезоні провали, але не траплялося катастроф і безконтрольних промахів. Якщо й помилявся, знав причини і старався виправляти помилки.

Чи змінилося ваше ставлення до індивідуальної гонки?

— Намагаюся концентруватися на тих дисциплінах, які в мене виходять, щоб показати свій максимум. Колись один тренер казав, що в українських біатлоністів немає шансів у спринтах і контактних гонках. Але я все одно готувався більше на ті старти, які мені подобаються, і вважав, що в них у мене більше шансів на успішний результат. На індивідуальну гонку я поки не вмію налаштовуватися як треба.

Ви здобули золоту медаль чемпіонату світу, яка ваша наступна ціль?

— У мене завжди була головна ціль – олімпійська медаль, бажано золота. Це мета моєї кар’єри.