Все починається з «Легенд»
 
Збираюся їхати в Раубічи, на чемпіонат Європи. Минулого разу була тут в 2015 році на ЮЧС, так що порівнювати є з чим, цікаво, що змінилося…
У день відкриття ЧЄ в Раубічах проходить «Гонка Легенд», яка збирає не тільки біатлонних зірок, що завершили свою кар’єру, а й величезну кількість глядачів. Біатлон в Білорусі люблять і розуміють, мабуть, і завдяки гучним перемогам Дар’ї Домрачової, яку обожнює, без перебільшення, вся нація.

Літак прибув до Мінська вчасно, і я вирушила на стадіон. Дуже зручно, що він знаходиться в безпосередній близькості від Національного аеропорту, і дорога займає зовсім небагато часу.

Транспорт

Біатлонний стадіон розташований досить вдало, це відзначають усі. Від аеропорту — 30 км, від Мінську — 15 км. Мабуть, тільки Холменколлен може похвалитися такою близькістю до мегаполісу. Ти можеш жити поруч з біатлонним комплексом, а можеш і в Мінську, насолоджуючись усіма принадами сучасного міста. Кожен день в Раубічи під час змагань ходили численні шатли. Правда, на відміну від Поклюки або того ж Хохфільцена, проїзд тут був платний, квиток коштує 1.50 руб. (щоб читач краще орієнтувався в цінах, назву курс валют: 1 долар США — 2,1 білоруських руб, 1 євро — 2,4 руб.)

Перед входом до стадіону знаходяться численні безкоштовні стоянки. Мені здається, вони тимчасові, тому що дорогу на Раубічи розширюють, роблять більш комфортною і сучасною, і коли побудують, може  і автостоянки перенесуть в інше місце. Є й кілька стоянок для службового транспорту.

Йти від них до самого стадіону не дуже і далеко, може десь  хвилин 6-7. Для журналістів був свій шатл.
 
Трибуни, які за інформацією організаторів вміщають 6 тисяч глядачів, були забиті, люди стояли і у огорожі стадіону…


Побачила я там і наших старих знайомих з чернігівського клубу Андрія Дериземлі, які приїхали на один день з України, щоб підтримати свою «легенду». Вболівали вони голосно і зі смаком. Дуже раділи перемозі Андрія в мас-старті і всім дарували календарі з його фото.

Перед гонкою легенд відбулося офіційне відкриття ЧЄ. Все проходило, як завжди, яскраво, весело і емоційно. Це характерно для Білорусі.

Взагалі, атмосфера в той день була неймовірна. Сама ж «Гонка Легенд», звичайно, більше шоу, ніж спортивне змагання. Незважаючи на невеликі кола і нетривалі за часом гонки, тут присутнє щось більше, ніж просто азарт і переживання за своїх. Це свято біатлону. Втім, самі учасники так не думають, вони борються по-справжньому. За стільки років «вболівання» за Андрія, вже знаю його «особливий» вираз обличчя під час стартів і бачу, як він серйозно ставиться до гонки. А коли наш Дериземля обійшов Бьорндалена, і я забула, що це просто шоу… так само, як і наші численні вболівальники, які ще довго не відпускали спортсмена, фотографувалися з ним, бажали удачі в естафеті.

Незважаючи на те, що сонце вже сіло і ставало досить прохолодно, а Андрій в тонкому спортивному костюмі, холоду він не помічає. Думаю, йому приємно знову зануритися в цю неперевершену за емоціями атмосферу, відчувати обожнювання вболівальників, бути причетним до загальної біатлонної ейфорії…

Після закінчення гонок і нагородження переможців, свято триває. Тепер прийшла черга отримати нагороди дітлахам, які брали участь в змаганнях «Сніговий снайпер», що проходили напередодні. Окрім дипломів і кубків маленьким біатлоністам, які тільки починають своє спортивне життя, дарують грошові сертифікати на 1000 рублів (приблизно 500 $), які підписані Президентом Білорусі, Олександром Лукашенко, а вручають їх легенди, які брали участь в гонках. Чим не мотивація для подальших занять спортом і нових перемог на більш серйозному рівні? Думаю, що цей день і цей подіум  юні спортсмени запам’ятають на все життя.

Офіційне прощання зі спортом для Домрачевої і Скардіно завершується. Глядачі зі сльозами прощаються зі своїми улюбленицями. Адже разом з ними йде ціла золота епоха білоруського біатлону. Проте, епохи змінюють одна одну, а на старті місце легенд займають зірочки, які ще тільки сходять…

Надію Скардіно в Мінськ приїхала підтримати вся її сім’я — 11 осіб! Дівчина бере мікрофон і каже, що на трибунах знаходяться її мама, сестри і племінники, тільки вона їх за весь вечір так і не побачила: «Я прошу мою родину підняти руки, хоч подивлюся на вас…» І тут … руки піднімає більша частина стадіону. Надія, сміючись, уточнює: «Я прошу підняти руки не мою біатлонну сім’ю, а тільки родичів».

Після гонок і нагороджень глядачів чекає прекрасне лазерне шоу і салют. У той день в Раубічах було все, що належить бути на справжньому святі.

Додому повертаємося за північ. Поки обмінюємося враженнями … вже 2 години ночі, втім, завтра гонок немає, можна і відпочити.

Біатлонна сім’я

Цей кумедний момент з Надією Скардіно показовий, адже серед багатьох вболівальників майже сімейні відносини. Вони допомагають один одному, підтримують. Якщо у тебе проблеми в чужому місті, то просто треба знайти там свого біатлонного товариша, і тобі допоможуть, обов’язково… Іноді зупиняєшся у біатлонних друзів навіть не тому, що на готель немає грошей, а тому, що насолода від спілкування, обговорення гонок, побудови переможних планів для своїх улюблених спортсменів… не виміряти грошима. Під час ЧЄ я жила у Олексія і Олі Стегарів, які  добре відомі у вболівальницьких колах. Вони часто виїжджають на етапи КМ, ЧС, до речі, щиро вболівають за українську збірну. Кілька років тому попросили у мене український прапор і з тих пір беруть його на всі гонки, які відвідують.

А попереду — старти!

Офіційне відкриття чемпіонату відбулося в понеділок, вівторок — день офіційних тренувань. Вони призначені на вечір, час, коли в середу будуть проходити індивідуальні гонки. На тренерській біржі йде нормальна робота, без поспіху і суєти. Фотографи ходять по стадіону, шукають кращі точки для хороших кадрів. Чоловіки звільняють місце жінкам. На тренування виходять і наші дівчата. На стадіоні тепло і затишно, вітру практично немає. Над Раубічами висить величезний місяць, чомусь червоного кольору. Захоплююся всім, що бачу, на що Григорій Іванович Шамрай каже, що завтра буде дощ і вітер. Гарненький прогноз, нічого сказати.

Але на завтра я переконуюся в правоті нашої тренера, дощ почався під ранок і часом припускав з подвоєною силою. Як же сьогодні хлопцям виходити на старт! Їдемо на стадіон. Там не краще. До вечора дощ припинився, але всюди калюжі, а під ними лід, який не встиг розтанути. Дуже слизько.

Підготовка стадіону

Кілька слів про підготовку стадіону. Наша команда, до речі,  добре відгукувалася про підготовку до ЧЄ, готовність траси і відношення організаторів до команд. Представники IBU говорили про необхідність проведення деяких удосконалень перед літнім ЧС, наприклад, звертали увагу на необхідність розширення на стадіоні місця, призначеного для переодягання та підготовки спортсменів перед стартами і після них.

Біатлонні змагання, це справжнє спортивне шоу, і, звичайно ж, тут і повинні бути його елементи. Гонки проходять не тільки для спортсменів, які показують дивовижні можливості людського організму, плоди багатогодинних тренувань, але і для головних гостей — вболівальників, без яких змагання стають набагато блідіше і нудніше, і … за великим рахунком, втрачають сенс. У Раубічах для вболівальників зроблено багато. По-перше, практично по всій трасі можна стояти і вболівати, є такі місця, де навіть немає огорожі.

У 2015 році з цим було трохи по-іншому, тому як численна охорона вирішила чомусь, що фани повинні стояти подалі від траси і дуже напружувалися при вигляді прапорів на вудках. Зараз на ЧЄ було багато волонтерів, молодих хлопців і дівчат, які люб’язно підказували де, що і як. Втім, не обійшлося і без представників відповідних органів, але про це трохи пізніше.

Трибуни, які були забиті всі дні змагань, досить широкі і зручні. За ними розташовані намети, мангали, магазинчики… все, де можна смачно поїсти, попити гарячого чаю або глінтвейну, купити сувеніри чи ексклюзивні спортивні речі від Даші Домрачевої. Що сподобалося, так це численні столики, де можна зручно розташуватися, а не їсти на ходу. Глінтвейн тут коштує 3.50 руб., 100 г шашлику — 3.80 руб. Скажімо, на 10-12 руб. можна взяти велику порцію шашлику з салатом і хлібом і запити всю цю смакоту гарячим глінтвейном з вина з ягодами і фруктами. За моїми спостереженнями, смаки білорусів мало чим відрізняються від наших, найбільше народу було біля наметів з млинцями і шашликами. Всюди звучить музика, малюків розважають аніматори в костюмах білочок і лисичок … у всіх піднесений настрій …

Характерна для Білорусі розвага — виступ народних колективів, вносить певний національний колорит та підтримує настрій свята. Є у продажу і VIP квитки, у вартість яких входить їжа в кафе, вино і відмінні місця на центральній трибуні. Коштує таке задоволення 90 руб, що досить недешево. Втім, хто хоче комфортно провести час на стадіоні, таку можливість має.

Гонки коментують ведучі, щоб вони були зрозумілі навіть тим, хто перший раз прийшов на біатлон.

А ось стрільбище, що знаходиться навпроти трибун, розташоване трохи низько. Якщо не підніматися на сходи, то не видно, як стріляють спортсмени. Цей недолік компенсують величезні екрани, вони розташовані з боків стрільбища. А на трасі їх, на жаль, немає, тому вболівальники стежили за стрільбою по мобільних телефонах.

Ось, здавалося б, багато чого зроблено, проведена велика робота над помилками, а доріжки, покриті льодом, так і не було кому посипати до суботи — передостаннього дня змагань. Хоча говорили про це кожен день. Після численних падінь і уболівальників, і тренерів, і навіть працівників IBU … доріжки посипали … на 6-й день після відкриття ЧЄ. Навіть незрозуміло, чим пояснити таку нерозторопність…
 
Але повернемося до гонок, індивідуалки проходили в жахливих для спортсменів погодних умовах: сильний мінливий вітер, на трасі сніжна каша, яка налипає на лижі так, що важко підняти ногу. Вітер, плутаючись в гілках дерев, здуває зі свого шляху дрібні предмети.

Починає темніти, однак, нове сучасне освітлення на стадіоні дозволяє нормально спостерігати за ходом подій. Ще один плюс організаторам. Незважаючи на погоду, вболівальники в чудовому настрої. Втім, коли біатлонним фанам погода псувала настрій? І не таке переживали).

Після чоловічого старту трасу почали знов приводити в порядок, стало трохи підморожувати, та вітер все не вгамовувався. Але, як відомо, для нашої збірної така погода часто буває щасливою. Юлія Журавок порадувала українських вболівальників, завоювавши єдину для команди медаль на цьому чемпіонаті. Якби ви живцем бачили, в яких умовах вона була завойована, то оцінили б виступ Юлі, як спортивний подвиг. Хоча сама спортсменка так не вважає і на прес-конференції більш, ніж скромно оцінила свою роботу на трасі…

Про силу вітру ми могли судити, коли поверталися додому. На дорозі було багато відірваних гілок, і просто дивом в останній момент об’їхали дерево, яке впало прямо на шосе.

І все ж, день пройшов чудово, його розфарбувала в яскраві срібні кольори Жужина медаль, настрій чудовий, і всі знову засиділися годин до двох, смакуючи подробиці гонки, ще раз переживаючи емоції від нашого другого місця і бронзи Ірини Кривко.

Свято біатлону триває…

У четвер день змішаних естафет. Похолодало, вранці на термометрі — 11-ть, на стадіоні після вчорашнього дощу досить слизько. Перед входом всіх уболівальників перевіряє охорона. Багато хто розуміє, що безпека — справа важлива, але були і неприємні випадки.

Ще раз про організацію

У мене за час перебування в Раубічах на ЧЄ не було негативного досвіду спілкування з представниками органів безпеки. Але, на жаль, не у всіх залишаться приємні спогади. Наприклад, одному з фотографів пропонували, незважаючи на мороз, розстебнути куртку, та ще й не зовсім в люб’язною формі. Змушували на холоді включати дорогий комп’ютер. З одного боку — це безпека, але з іншого, типове перевищення повноважень…
В принципі, організатори намагалися для представників ЗМІ зробити все можливе, щоб нормально працювалося. До речі, на цей ЧЄ акредитувалося, як ніколи, багато журналістів і фотографів, понад сто осіб.
Організатори постаралися зробити зручні робочі місця, можна було без проблем пройти на трасу і тренерську біржу. У прес-клубі була їжа (різні бутерброди, суп, борщ, печиво) чай, кава, вода. У перший день були претензії до роботи кафе для ЗМІ, але організатори усунули їх і на наступний день вже вмовляли журналістів поїсти. Втім, журналісти зі стажем розуміють, хто головний на подібних заходах, і що головне в їх роботі.
Мабуть, до мінусів можна віднести ще й наявність невеликих стоянок, які не могли вмістити транспорт всіх тих колег, які добиралися на біатлон на своєму авто. Та й розташовані вони трохи далеко від прес-центру, що не дуже зручно, скажімо, для фотографів і телевізійників, яким потрібно носити важку техніку. Але необхідно відзначити, що в прес-клубі були спеціальні сейфи для дорогої апаратури, і багато представників ЗМІ залишали її там.

Починається одиночна змішана естафета. І… на першому ж підйомі при виході зі стадіону впала росіянка, яка йшла попереду Юлі Журавок. Через різку зупинку на крутому підйомі, як картковий будиночок, почали падати дівчата одна на іншу. І в підсумку Юльку буквально припечатали до траси. Поки розібралися де, чиї ноги і лижі… ті, хто біг попереду, пішли далеко… Діма Підручний біг дуже втомлений, видно було неозброєним оком. Чомусь надія на хороший результат померла на першому ж колі…

Класична змішана естафета радувала тільки поки бігли дівчата: Настя і Віта, але закінчилося все нерадісно. Ну, нічого… не наш був вочевидь день. Проте, накричалися, вболіваючи, отримавши величезне задоволення).

У п’ятницю знову день відпочинку. Можна погуляти по Мінську. Гарне, сучасне, дуже чисте і гостинне місто.

День пролетів непомітно. А у суботу та неділю вболівальників чекало найцікавіше: спринт і гонки переслідування. Полку українських вболівальників на вихідних перебуває. Втім, ще раз зазначу, що білоруські любителі біатлону вболівають за всіх, підтримуючи спортсменів на трасі із різних країн. На вихідних ніде яблуку впасти. Навіть на трасі не залишається вільних місць, а на деяких особливо складних підйомах вболівальники стоять у кілька рядів.

І що радує, так це величезна кількість маленьких дітей. Що ж, до спорту потрібно привчати з раннього дитинства, підростає зміна нових уболівальників і спортсменів.

Наша збірна не порадувала більше подіумами, але настрій все одно гарний, всі старалися, виступили не так вже й погано. А вболівальники ще раз побачили своїх улюбленців і продемонстрували свою підтримку і повагу. Адже спорту не буває без злетів, невдач, зміни поколінь, тріумфу… Все це переплетено і називається життям. А після темної смуги обов’язково буде світла. Головне — вірити!

Закінчився чемпіонат Європи з біатлону, перший для Білорусі. Я в чудовому настрої повертаюся додому, адже свято біатлону вдалося. Тепер Мінськ починає готуватися до літнього Чемпіонату світу. Думаю, що він буде проведений на ще більш високому рівні. У всякому разі, дуже хочеться в цьому переконатися в серпні на власні очі. Хто зі мною?..

 

 

Ганна Осолодкіна, Раубічи