Після низки невдач на Кубку світу українські вболівальники вже почали втрачати надію на медалі чемпіонату світу. Але Дмитро Підручний так не думав.

Завдяки фантастично проведеному пасьюту, Підручний зміг вирвати золоту медаль у самого Йоханнеса Бьо, ставши першим в історії України чемпіоном світу! Ця перемога стала по-своєму знаковою для всього українського біатлону, а Підручного почали більше впізнавати на вулицях.

В інтерв’ю OBOZREVATEL Дмитро не лише підсумував сезон, позбавляючи його ярлика «невдалий», а й згадав труднощі перед чемпіонатом світу та боротьбу з Йоханнесом Бьо, зробив висновки з грудневої критики «аматорів із незрозумілої країни» та розповів про вплив золотої медалі на своє життя.

 

Медаль чемпіонату світу поки весь час мандрує зі мною

— Пройти насичений біатлонний сезон чи купатися в променях слави чемпіона світу — що важче?

— Сезон у будь-якому випадку важкий фізично і психологічно. Ну а зараз вже все по-іншому, приємні зустрічі та приємні моменти, які не важко переносити.

— Рік тому ви казали, що закордоном вас більше впізнають, ніж в Україні…

— Звичайно, тепер і більше впізнають, і загалом говорять про мене. Навіть під час чемпіонату світу, коли просто йшов вулицею, чимало різних вболівальників вітали та просили автограф. Тепер треба відповідати статусу.

 Після вашого «золотого» пасьюту вболівальники з багатьох країн досить здивувалися такому. Перебуваючи на ЧС, відчували сенсацію навколо себе?

— Так, трохи була своєрідна несподіванка. Загалом же розумів, що можу боротися та розраховувати на медаль. Але те, що вона виявиться золотою, для мене це стало певним сюрпризом.

 Медаль вдома влаштована десь на видному місці чи, навпаки, захована в коробку та показується лише в особливих випадках?

— Поки вона додому ще не доїхала, була змушена їздити зі мною по всіх зустрічах та церемоніях — усі хочуть побачити золото чемпіонату світу наживо та сфотографуватися. Тому найближчі тижні медаль, певно, подорожуватиме зі мною, а потім вже займе почесне місце вдома поряд із іншими нагородами.

 За останні роки ваших виступів біатлон набуває популярності у ваших краях. Хлопці ідуть на лижі та хочуть бути «як Підручний»?

— У наших краях загалом біатлон не втрачає популярності, багато дітей займаються ним. Але в останні роки проблема з місцями для тренування — колишні умови для роботи майже знищені. І сьогодні, вважаю, ця золота медаль дала поштовх для відновлення бази (в Підгірному неподалік від Тернополя. — Прим. авт.). Зараз всі працюють у цьому напрямку — як Федерація біатлону України, так і обласна федерація.

Наші цьогорічні виступи додали жвавості цій справі, і є хороші шанси для дітей незабаром нормально займатися біатлоном. Та й загалом сподіваюся, що мої досягнення й медаль ЧС дадуть нову мотивацію дітям і молодим спортсменам розвиватися в біатлоні.

 Зараз, як на мене, навіть більше сподівань на нову біатлонну базу в Буковелі…

— Так, думаю, там теж буде можливість займатися дітям. Адже гріх не використовувати такі умови. До того ж діти, народженні в гірських регіонах, мають кращі фізіологічні дані від природи. Тому сподіваюся, що з часом тут знайдуться тренери, які будуть стабільно набирати групи та повноцінно тренувати дітей. І розвивати тут біатлон загалом.

Дмитро Підручний

Адже в гірській місцевості у дітей не так багато можливостей чимось займатися, і біатлон — це чудова нагода не лише займатися спортом, а й шанс пробитися наверх і досягнути великих цілей.

Лижі їхали погано всюди, а не лише в Чехії. Не я один був незадоволений

— «Чемпіонат світу врятував сезон для збірної України»  згодні з такою тезою чи ні?

— Я б не казав так прямо — «врятував»… Ми цілеспрямовано готувалися до Естерсунду та розраховували на дійсно хороший результат. З нашими можливостями та ресурсами для тренування ми не можемо тягатися з французами чи норвежцями в плані регулярно брати високі місця та медалі. Тому робимо свої акценти та підводимо підготовку до головного старту сезону — чемпіонату світу.

 Але ні у вас особисто, ні у чоловічої збірної загалом немає жодної медалі на етапах Кубка світу (за винятком бронзи у Артема Тищенка в одиночній змішаній естафеті)…

— Та все ж не варто говорити: «Лише ЧС врятував сезон». Так, нас багато критикували. Але ми виконали всі поставлені завдання — як зовнішні (від федерації), так і внутрішні (тренерські й особисті). Я б сказав, зробили навіть більше, чим хотілось. В Кубку націй Україна зайняла 10-те місце та збільшила квоту на гонки, також збільшена квота на Кубок IBU, маємо медаль на головному старті сезону (до того ж золоту медаль).

Щодо себе, то тут теж залишаюся спокійним — завдання «покращити стабільність стрільби та якість ходу» я теж виконав. Всі мої гонки, крім найпершої в сезоні, принесли очки, я не випадав з очкової зони. Планувалося в індивідуальному рейтингу взяти місце в топ-30, і в результаті я завершив сезон 18-м. Тому називати сезон «провальним»… Це не так.

Звісно, хотілося б значно більше потраплянь у 10-ку або призових місць. Але треба розуміти реалії наших умов. До того ж у збірній проходить зміна поколінь, і чоловіча команда тримається буквально на декількох спортсменах, котрі стабільно беруть очки. Решта — молодь, які поки здебільшого набувають досвіду і тільки починають щось показувати. Тому у вболівальників має бути розуміння, що неможливо молодим складом одразу показувати добрий результат. Через це всі проходять, із часом набираючи досвіду та покращуючи форму.

 В рейтингу Кубку націй Україні до Швейцарії не вистачило всього 22 очки…

— Початок сезону був провалений, цим все сказано. Цьому сприяло дуже багато причин, які вже не хочеться згадувати. А в плані недобору очок можна згадати естафету в Оберхофі, коли ми фактично майже не взяли очок.

У результаті поганий початок сезону та гонки в Оберхофі й Хохфільцені завадили нам піднятися на 9 місце (а то й вище). Ми втратили дуже багато очок. Звичайно, хотілося бути якомога вище. Але головне — ми в топ-10, що дає нам збільшену квоту.

 У грудні в Чехії після мас-старту ви вразили словами про сервіс-бригаду та жахливі лижі. Тоді назовні вирвалося все накопичене? Чи вся справа лише в 17-му місці на тому мас-старті?

— Справа була не тільки в чеському мас-старті, ті слова стосувалися усіх трьох етапів Кубку світу на початку сезону. Лижі їхали погано всюди, а не лише в Чехії. Там була комплексна проблема, не лише я один був незадоволений, після того багато хто теж заявив про проблеми з лижами.

 Як тоді вирішилася ситуація?

— Це був звичайний справжній робочий момент, на який керівництво швидко відреагувало і вирішило ситуацію належним чином, за що їм дуже вдячний. Після того всі бачили, що лижі у нас почали їхати добре.

— Така заява фактично на початковій стадії сезону  ризик підірвати атмосферу в команді та зіпсувати сезон…

— Тоді не боявся, що так станеться. І загалом все вирішилося як треба (а може й краще). Та історія багато чому нас навчила.

У Білорусі тиждень не міг позбутися болі в шлунку, і взагалі був не проти пропустити весь чемпіонат Європи

— Є гонка, де конкретно упустили медаль чи реальний шанс поборотися за п’єдестал?

— Таких гонок багато, де стріляв би краще, мав би вищі місця. Загалом підводила стрільба — якщо не справився на стрільбищі, то вже ніяк не можеш розраховувати на бажаний результат. Із нашими нинішніми фізичними показниками треба стріляти дуже чітко, щоб досягати високих місць.

 Ви покращили стрільбу з 80,4% у минулому сезоні до 86,7% зараз. Але нещодавно казали, що треба ще багато працювати над стабільністю стрільби… Є чітка задача вийти на показник 89-90%?

— Звичайно, дуже хочеться такого. Але це надзвичайно важко зробити за один рік. У минулому сезоні я змінив гвинтівку та приклад, скорегував багато моментів і, як бачите, влучність покращилася — з’явилася стабільність і підвищилася точність. Цього сезону в мене найкращий показник у кар’єрі. Тому будемо далі рухатися в цьому напрямі. Так, були явні помилки в стрільбі й у цьому сезоні, але треба працювати та сподіватися на покращення влучності.

 Який із етапів КС був найскладнішим у цьому сезоні?

— Напевне, в Норвегії, в Осло (Холменколен). Ще можна згадати Поклюку, адже перед цим етапом я сильно хворів, і в Поклюці фактично лише почав набирати форму. Та й загалом там були дуже важкі старти.

 Етап у Холменколені вже був «понад норму» в кінці сезону?

— В Осло вже все було важко, з останніх сил. Чемпіонат світу забрав буквально весь ресурс, тому в Норвегії робив ставку на стрільбу, адже фізично вже не міг витискати максимум. Звичайно, хотілося ще показати гідний результат, але вийшло вже так, як вийшло.

— Як вам заокеанські етапи в цьому сезоні? Колись ще доводилося бігати в такий мороз, як був у Кенморі?

— У мороз доводилося, але щоб аж у такий — ні. Колись, ще в 2013-му в Ханти-Мансійську, теж був сильний мороз — десь мінус 18. Але це менше, ніж у Канаді цьогорік, і гонки тоді ніхто не відміняв. Тому таке, як в Кенморі, зустрів уперше.

Але нічого, загалом мені сподобались етапи в Канаді та Америці. Так, ми виступили не найкраще, але приємно запам’яталася організація і загалом приваблював інший континент. Можна було трохи подивитися інший світ, пізнати інших людей.

 Що саме вразило в Канаді та США?

— Щоб щось особливо, то нічого. Просто загалом цікаво потрапити в фактично інший світ зі своїми людьми, порядками, навіть автомобілями. Стиль життя інший, і в сукупності це по-своєму вражає.

— Після американських етапів немало говорилося про ваші проблеми зі здоров’ям, що викликали побоювання щодо виступів на ЧС… Тоді сталося щось серйозне чи не було приводів для хвилювань?

— У Раубічах (білоруська база, де проходив чемпіонат Європи. — Прим. авт.) було погане харчування, а також свою роль зіграла дуже важка дорога в Білорусь. Довгий переліт й акліматизація вплинули на організм, а харчування додало зі свого боку.

Тоді я тиждень не міг позбутися болі в шлунку, не міг нормально тренуватися та бігти. Тому не зміг гідно виступити на чемпіонаті Європи, пасьют довелося спеціально пропустити, адже він би тільки зашкодив.

У результаті більшість часу відпочивав і вже готувався до ЧС, що дало свої плоди. Як на мене, можна було взагалі пропускати всю «Європу», але тренер захотів подивитися на основу та поставив на два старти.

 Після високогірного Антхольца одразу їхати за океан в непрості умови Канади та США — як ставитеся до такого календаря?

— Думаю, це не проблема. Я нормально переходжу на захід к часових поясах, тому в Америці майже не відчував зміни часу. Адаптація пройшла доволі легко. А щодо високогір’я, то в Канаді й США теж було високогір’я, тому все нормально. Ще в процесі підготовки ми з тренерами так і розробляли план, щоб витримати спочатку Антхольц, а після того — етапи в Америці.

Фуркад став «середнячком» та вже може не повернутися на свій рівень

 «Якби в спринті прийшов 3-м, то не взяв би золото в пасьюті» чому зробили такий висновок після переможної гонки на ЧС?

— Якби в спринті взяв бронзу, то невідомо, чи вдалося би так мобілізуватися на пасьют. Після спринту я навіть трохи розчарувався. Але пізніше зрозумів, що 4 місце в гонці ЧС — теж хороший показник, і головне — чудовий шанс взяти медаль пасьюту. А так, піднявшись на п’єдестал у спринті, психологічно б розслабився і не зміг би налаштуватися належним чином на гонку-переслідування.

 Перед останньою стрільбою в пасьюті ви спеціально пропустили вперед декілька осіб, щоб не ставати на крайні коврики через сильний вітер?

— Так. По-перше, я розумів, що треба правильно розраховувати сили, яких було мало після спринту. Не було потрібної свіжості. Коли на передостанньому колі вийшов другим, то спеціально суттєво пригальмував, щоб взяти свій темп. Зрозуміло, що декілька осіб мене обійшли, але зекономлені сили дуже допомогли на останньому колі.

Загалом же основна ставка була зроблена на тактику, щоб пройти трасу правильно. І, звичайно ж, вітер. Розумів, що стояти на стрільбищі ближче до середини, під захистом від вітру, — дуже великий плюс для стрільби. Як бачите, спрацювало, тактика була цілком виправдана.

— Йоханнес Бьо купився?

— Ну в Йоханнеса були свої задумки на гонку, але щось пішло не так. Психологія, погана форма для стійки чи щось конкретно зі стрільбою — важко сказати.

 Після пасьюту Бьо розчаровано сказав, що «віддав золото українцям»…

— Та чому тут ображатися? Його теж можна зрозуміти — у біатлоніста такого рівня завжди максимальні амбіції і велика відповідальність. А тут ідеш із хвилиною запасу, але на фініші програєш. Звичайно, це більше схоже на «віддав перемогу», але насправді ні. На останній стрільбі за помилками Бьо одразу декілька біатлоністів могли зробити ривок та поборотися за золото — Йоханнес дав шанс всім переслідувачам, зокрема й братові. Але цим шансом скористався тільки я.

 Фактор Бьо та достроково виграний ним великий глобус  це реально його неймовірна сила чи слабкість конкурентів?

— Йоханнес зараз дійсно дуже сильний, тут без питань. Але в цьому сезоні у нього не було гідних суперників, які б могли похвалитися стабільною конкуренцією. Так, на окремих етапах йому кидали виклик та перемагали його, але протягом усього сезону ніхто довго не міг тягатися з ним.

У минулому сезоні це добре робив Мартен Фуркад, вони були майже нарівні, і доля глобуса вирішувалася фактично до останнього. Проте зараз Фуркад взагалі провалив сезон і став «середнячком», і Йоханнес домінував сам.

 Що сталося з Фуркадом?

— Можливо, загалом втратив мотивацію, або хворів багато під час сезону. На такий спад зазвичай впливає багато причин. З одного боку й дивно, що «вчорашній» кращий біатлоніст планети опустився до такого рівня. Пам’ятаю, він спеціально пропускав етапи Кубка світу, щоб підготуватися до ЧС, але це нічого не дало. Дивно, що збільшена підготовка до чемпіонату світу за рахунок пропусків гонок Кубка світу не допомогла йому.

 Як вважаєте, він ще повернеться на свій високий рівень?

— Думаю, тут ще питання, чи Фуркад взагалі повернеться на рівень збірної Франції, щоб конкурувати з тим же Фійоном-Має та іншими. Якщо він не підтягнеться на цей рівень і не поверне стабільність, наступний сезон цілком реально може стати останнім для нього.

 На ЧС ви з Меркушиною взяли 5 місце в змішаній одиночній естафеті. «Якби все із задуманого вийшло, то були б із медалями» сказали ви після гонки. Що саме тоді не вийшло?

— План полягав у тому, щоб не втрачати контакт із групою лідерів. Але, на жаль, на своєму другому етапі Настя мала використати декілька запасних набоїв, що відкинуло нас від трійки лідерів. А на такій короткій дистанції наздогнати сильних суперників фактично неможливо. Хіба що розраховувати на їхні постійні помилки в стрільбі, чого не сталося.

5 місце загалом на ЧС — теж непогано. Але, враховуючи реальні шанси взяти медаль, все таки трохи розчарувалися.

Ніколи не любив літній чемпіонат світу…

 За два роки роботи в збірній Юрая Санітри багато говориться про вашу взаємодію з тренером. Яка фішка чи метод роботи Юрая були ключовими в успішних виступах на ЧС?

— Тут справа не в якихось окремих рішеннях чи методах, Санітра — сам собою хороший тренер, який чудово розбирається в підготовці спортсменів. Також дуже важливо, що до тренера є повна довіра й діалог із ним. Тобто, ти не просто сліпо виконуєш всі його вказівки, а можеш обговорити плани й тренування. Якщо є якісь сумніви, з ним завжди можна порадитися і отримати допомогу. Довіра й діалог — це основи успіху нашої роботи.

 Можна сказати, що в роботі з Санітрою знайшли свого тренера?

— Нині — так. Ми не просто робимо все за планом, а постійно обговорюємо програму й тренування, прислухаємося один до одного і знаходимо ефективні рішення. У нас постійно йде діалог, що дуже важливо для спортсмена.

 Разом із Санітрою вже обговорили сезон? Зробили висновки, що треба підправити, а що додати в підготовці на наступний сезон?

— Це певний секрет, із нашої внутрішньої кухні. Звичайно, поговорили з ним щодо сезону й уже визначили наші недопрацювання та вектори майбутньої роботи. У нас в команді у кожного є можливість висловити власну думку й побажання щодо підготовки.

 Коли почнете підготовку на наступний сезон?

— На початку травня почнемо вже більш-менш активно тренуватися, а в другій половині травня розпочнуться повноцінні збори.

— Поїдете на літній чемпіонат світу?

— Чесно кажучи, я ніколи не любив його і сподіваюся, що цього року вже не поїду туди. В принципі не люблю їздити на роликах, крім того, літній ЧС проходить у незручний для нашої підготовки період.

 Зараз уже є якісь конкретні цілі та бажання на наступний сезон щодо своїх виступів?

— Про таке я ще точно не думав. У мене завжди є ціль щодо стабільності — хочеться стабільних виступів протягом усього сезону. Для цього треба покращувати свій рівень щодо багатьох компонентів.