У минулому змагальному сезоні сум’янин Богдан Цимбал провів останні зимові старти на юніорському рівні. У сезоні 2018/2019 21-річний хлопець встиг випробувати свої сили як на Кубку IBU, так і на юніорських змаганнях. Про різницю між цими двома стартами, тренування із національною збірною, побоювання та плани на сезон читайте в бесіді Богдана з кореспондентом biathlon.com.ua.

Богдане, аналізуючи попередній сезон, що вдалось краще, а що гірше?

Як на мене, у мене непогано вийшло ходом, особливо після Нового року. Мені сподобалися мої кондиції, як я виступав на юніорських стартах: весь чемпіонат світу, юніорський кубок, Європу. Саме на цих стартах мені сподобалося як я відпрацював, особливо ходом. Мені не сподобалася моя стрільба. Навіть не поясню чому, не знаю причини, не зміг її знайти. В основному, напевно, через психологію. От знаєш, побіг, а про стрільбу забув… Можливо так, ну не можу пояснити …

Ти розпочав сезон на Кубку IBU, а далі продовжив змагатись на юніорських стартах. Порівняй ці два рівні.

Якщо чесно, дорослі змагання складніші. Насправді, я був готовий до результатів, які мене не радували б. Але, чесно кажучи, я сподівався на гірші показники і позиції у фінішному протоколі (сміється). Юніори та кубок IBU — це два зовсім різні старти. Це як кубок IBU і кубок світу — зовсім інший рівень. На кубку IBU вже не діти, вже мужики, які борються за щось. Вони дуже сильно мотивовані: як матеріально, так і морально, і психологічно. Вони хочуть бути кращими. З мужиками набагато складніше. Але, я думаю, в цьому році, якщо буде все нормально, то буду боротися, і постараюся потрапляти в очки. Не кажу, що буду вигравати, нічого не можу обіцяти. Хто його знає, як пройде підготовка, як пройде початок сезону. Головне, щоб не було ніяких проблем зі здоров’ям, і якщо буде все нормально — буду намагатися боротися за очки в кожній гонці.

Яка гонка у минулому сезоні тобі запам’яталася найбільше?

Звичайно ж запам’ятався спринт на юніорському чемпіонаті світу (На ЮЧС в словацькому Брезно-Осрблі Богдан фінішував четвертим. — прим. автора). Чесно, я не чекав від себе такого (сміється). Знаєш, навіть не те що не очікував … Просто зійшлось багато факторів. По-перше, сервіс спрацював добре, дуууже добре! Так як був дощ, то лижі дуже багато вирішили, і коли я їхав, у мене було таке відчуття, що я їхав не по воді, а по глянцю. По-друге, була ідеальна траса. Вона була ідеально укочена, і лижі дуже добре їхали. По-третє, я само собою добре пробіг попередні гонки: індивідуалку та естафету. Я побачив, де програвав найбільше, побачив свої помилки, коли їхав за чехом Ствртєцкі. Я дійсно знайшов ті помилки, які допускав в минулих гонках, побачив де я багато втрачав. У спринті на останньому колі всі ці помилки я викорінив і виправив. І, в результаті, там де я найбільшу кількість часу програвав — там і виграв. Це було дуже-дуже непогано, навіть приємно, так як я виходив із рубежу з одними результатами, а по трасі мені сказали зовсім інші цифри! А коли вже заїхав на фініш, і побачив, що скоротив відставання на 10 секунд від лідера, то емоції були тільки одні: «ВАУ!» (сміється). Загалом, мені сподобалося.

На скільки для тебе є важливим тренуватися зі старшими та досвідченішими спортсменами?

Я вже другий рік поспіль проводжу підготовку з основною збірною. Мені класно, дуже подобається. Тут є у кого вчитися, тут є з ким працювати, тут є люди схожі за статурою, з ними можна працювати разом. Саме тут я дізнався дуже багато нового, адже з юніорів я відразу прийшов в національну збірну. Це небо і земля, два абсолютно різні рівні, як ніби ти сидів на землі, і потім раптово встав і тебе посадили на трон (сміється). Ці два роки я вчуся, намагаюся бути губкою — все вбирати, щоб не загубити ті знання, які я тільки що отримав. Тут дуже сильні спортсмени. Ось Діма — чемпіон світу! Це неймовірне досягнення, адже це перший чемпіон світу в нашій країні! Приємно було спостерігати, як він тренувався, і потім побачити результат його роботи. Тут класні люди, хороша атмосфера, чудовий тренерський склад, всі один одного розуміють і підтримують. Все класно, і головне — завжди з посмішкою. Так, важко, але з посмішкою 🙂

Який у тебе улюблений вид тренування?

В принципі, такого тренування немає. Мені подобається багато працювати. Я весь час працюю, працюю, працюю. Так можу трохи понити, сказати що втомився, але, насправді, це так, просто слова. Так, звичайно я втомлююсь, але повторюсь: мені подобається працювати, подобається приходити без задніх ніг, падати на ліжко і лежати. Іноді їсти навіть не можу, тому що не можу відійти від тренування.

Наприклад, в минулому році мені дуже сподобався збір в австрійському Обертілліасі. Він був «ударним». Там було дуже багато важких велосипедних тренувань, було багато крос-забігів. А в кінці — контрольна гонка, на яку просто не залишилося сил. Можна сказати, що «помер» за збір, адже не до кінця міг тренуватися з хлопцями, які вищі за мене рівнем. Це і Підручний, і Прима, і Семенов, навіть Ткаленко і Тищенко, адже вони старші за мене. І я не те що не міг, я просто не мав сил. Тому можу виділити не тренування, а цілий збір, який мені найбільше запам’ятався, і який мені дуже сподобався. Після того збору, ми трохи відпочили і поїхали на ЮЧС, де я вже планував завершувати юніорську кар’єру, і так красиво все вийшло, але… не закінчив (посміхається)(В чеському Нове-Мєсто Богдан фінішував другим; не вийшло закінчити юніорську кар’єру через те що збільшили юніорський вік.- прим. автора).

Як проходить твій вільний день під час тренувальних зборів?

Ніяк, сплю (сміється). Відновлюю сили 🙂 Насправді, влітку якщо і є вільний час, то тільки після вечері. Під час іншого вільного часу я далі працюю. У мене є гвинтівка, є можливість потринажити, або ж роблю якусь іншу роботу, наприклад, заповнюю щоденник. Так, можу піти прогулятися, поговорити з рідними. А потім вже вечір і пора спати, тому що у нас дуже ранній підйом, в принципі, як і завжди. Хоча, ми з хлопцями вже звикли лягати рано, максимум о 22:30, щоб виспатися і вже о 6:30 бути готовим до нового тренувального дня. Потрібно виспатися, адже якщо я не висплюся, то вважай, що день пропав.

З ким з хлопців найбільше спілкуєшся у збірній?

Добре спілкуюся з усіма. Я з тих людей, який з усіма хлопцями підтримує комунікацію. Намагаюся влитися в компанію, як можу. Головне — бути собою!

Ти в біатлоні вже досить давно. Можеш сказати що саме тобі дав біатлон?

Так, я вже давно займаюся, років 10. Насправді, біатлон дав мені дуже багато. Раніше, у мене було дуже багато страхів. Мені було 11 років коли я прийшов на біатлон. Тоді я не міг навіть переодягнутися в кімнаті, тому що соромився. Я соромився розповідати вірші, боявся тварин, темряви і дуже багатьох інших речей. Але біатлон мене виховав, я переборов себе. Біатлон — це школа виживання. Я переборов всі свої страхи, адже якщо вони будуть, то не буде результату. Це як гонка, як фінішне коло: якщо ти себе не перебореш, то у тебе нічого не вийде.

Якби була можливість бігати весь час лише одну гонку, щоб це була за гонка?

Точно не індивідуалка, це не моє. Мені подобається мас-старт, але на міжнародному рівні я його ніколи не бігав. Не знаю як це. На рівні ЧУ — так, бігав. Мені подобається. Полюбляю контактні гонки, в тому числі і пасьюти. Але, я помітив, що саме спринт — моя гонка. Під час цієї гонки я можу працювати на всі 100%, викладатися до кінця. Наприклад, в сезоні 17/18, мені не вистачило сил на 10 км, але зараз вистачає. Тепер я можу грамотно розкласти їх на всю гонку.

І наостанок: які у тебе цілі на сезон?

Насправді, хочу стабільно потрапляти в очки на кубку IBU, щоб не випадав, щоб все було чітко. Хочу стабільності, в тому числі і на вогневому рубежі, адже якщо є стабільність — буде результат. Звичайно, хотілося б дебютувати на кубку світу. Якщо будуть хороші кондиції, то чому б і ні? З чогось же треба починати. Взимку мені буде 22 роки. Це вже солідний вік. Деякі люди в цьому ж віці вже стають чемпіонами на дорослому рівні. Я розумію, що це індивідуально, не кожна людина цього може досягнути в такий ранній для біатлону вік, але … Якщо хочеш чого-небудь добитися, потрібно вже пробувати, вже потрапляти на дорослі змагання і закріплюватися в основі.

Розмовляв Микола Костирко