Цього року український біатлоніст Віталій  Труш дебютував на змаганнях світового рівня. Враженнями від тієї гонки та від чемпіонату світу загалом спортсмен поділився з кореспондентом biathlon.com.ua.  Також читайте далі короткий бліц із Віталієм.

Дебют на чемпіонаті світу за основну команду, перша медаль на Кубку IBU, сезон можна вважати вдалим?

Ну… як з якої сторони. Радий, що в цьому сезоні є певні проблиски. Тішить і те, що вже можу складати конкуренцію, хоч і на Кубку IBU, і не на кожному етапі, але можу боротися з найсильнішими. Нарешті з’явилась стабільність у стрільбі, хоча в кінці сезону, як приїхали на чемпіонат світу, на жаль, щось пішло не так, не міг знайти свою стрільбу. Дуже задоволений, що побував на світовій першості, адже з’явилося більше мотивації працювати далі, тому що так просто результати не приходять. Кубок світу і Кубок IBU– два зовсім інші рівні. Я навіть не можу словами пояснити, як саме вони відрізняються. Поки не спробуєш – не зрозумієш.

Які були перші враження від дебютної гонки. Які думки супроводжували тебе під час неї?

Як такого мандражу – не було. Можливо, зовсім трішки, перед гонкою. Було бажання лише не напартачити. Мабуть, це бажання зіграло зі мною злий жарт. Можливо, воно вплинуло на мою психологію, на певні фізичні моменти.  Не буду виправдовуватись, але трохи і погода завадила. Траса там робоча. Я дивився на пульсометр, я не міг відновитись, пульс не падав, адже там якщо і є спуски – то всі робочі.

Коли побачив спортсменів-чемпіонів, то ходив з відкритим ротом, навіть на тренуванні (сміється), але було цікаво, дуже цікаво. Після чемпіонату світу навіть не хотів, щоб сезон закінчувався. Хотів ще побігати на тому ж рівні.

Вдалось з кимось поспілкуватися з іноземних спортсменів?

Я підтримував контакт з білорусами, я з усією цією командою у гарних стосунках. Спілкувався з декількома російськими спортсменами, з якими ми друзі ще з юніорського віку, разом бігали на юніорському чемпіонаті світу, першому для мене. Спілкувався з німецькими спортсменами, але з ними важче, бо у мене ніяк не дійдуть руки, щоб нормально вивчити мову… До речі, одного разу спілкувався через перекладач, але мені надоїло друкувати, та й перекладає не завжди коректно, мій співбесідник думає: «Що ти таке пишеш…?» (сміється)

Як себе налаштовуєш перед гонкою?

Намагаюся налаштувати себе на боротьбу. Знаю що буде важко, треба терпіти. Тоді, під час гонки, я вже до цього готовий, і під час неї думаю лише про роботу. Стараюсь нічого нового не придумувати, а робити все що вмію, все що знаю: стріляти і бігти.

Якби тобі дали можливість щось змінити або додати в біатлоні, щоб ти зробив?

Я б додав ще декілька гонок у цікавому форматі. Щось на подобі суперспринту, але щоб на початку стартувало по 10 чоловік, і 3 найкращих проходили у фінал. Дистанцію зробив би навіть коротшу, ніж у суперспринті. Головне, щоб вона була цікавою, щоб постійно був контакт. По собі знаю, що ця  гонка дуже класна. Інші спортсмени теж у захваті від неї. Ну і звичайно збільшив би призові (посміхається)

Ну і на кінець декілька бліц запитань. Вибирай одне з двох. Стійка чи лежка?

Лежка.

Перший етап естафети чи останній?

Перший.

Доротея Вірер чи Ліза Віттоцці?

Доротея Вірер.

Мартен Фуркад чи Йоханнес Бьо?

Оу… я їх двох поважаю, але, на даний момент – Йоханнес.

Футбол чи хокей?

Хм… Мабуть, хокей, хоча я у нього не часто граю, але мені дуже цікаво, захоплююча гра.

Тренування на рівнині чи в горах?

В горах.

Бесіду вів Микола Костирко